ПРЕДМЕТ І МЕТОД ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ 21-ОО-Ф

1. Становлення і етапи розвитку політичної економії .

Економічне буття, економічні явища та процеси завжди привертали до себе увагу людей. Річ у тім, що економічні питання торкаються життя кожної людини: вони регулюють матеріальні можливості життєдіяльності сім’ї, виникають у взаємовідносинах між людьми, між окремою особою та державою, між приватними закладами і т.д. Тобто, в буденному житті кожен з нас виступає учасником економічних відносин і ,вільно чи невільно, в своїй діяльності приймає рішення, які зачіпають не лише власні економічні інтереси, але й економічні інтереси людей, що нас оточують, а також інтереси суспільства.

Отже, перша проблема, яка постає перед людьми –це проблема оптимальності тих рішень, які вони приймають у процесі своєї господарської діяльності, які залежать від знання законів розвитку економіки. Ще в Античному Світі економічна думка досягла значного розвитку. Економічні погляди Ксенофонта, Платона, Аристотеля, а також мислителів Стародавнього Єгипту, Китаю та Індії мали великий вплив на розвиток економічної науки наступних епох.

Але хоч економічні погляди , школи зародилися давно, економічна теорія як самостійна наука виникла відносно недавно. Поштовхом цього було зародження й розвиток капіталізму, формування національного ринку. Тоді ж з’явилася й назва цієї науки-політекономія. Вона походить від поєднання трьох давньогрецьких слів “політейя” – суспільний, державний устрій і вже знайомих нам “ойкос”, “номос”, що в сукупності означає наука про закони ведення суспільного господарства.

Вперше назва “політекономія” була вжита французом Антуаном Монкретьєном у “Трактаті політичної економії”, який побачив світ у 1615р. У цьому трактаті думки Монкретьєна були скеровані на процвітання господарства як державної, національної спільності. Підкреслюючи саме це, він і поставив перед словом економія визначення політична.

Однак головна заслуга Монкретьєна в тому, що в своєму “Трактаті”. Він вперше виділив особливий предмет дослідження, відмінний від предмета інших суспільних наук. Саме з цього моменту в загальному понятті “економіка” починають виділяти два аспекти: економіку як систему господарської діяльності та економіку як систему наукових знань про господарську діяльність.

Теоретична школа	Представники	Основні положення
Меркантилізм ( від італ. Merkante – торговець),XVI-XVII c.	Ж.Б.Кольбер Т.Ман А.Монкретьєн	Багатство нації-золото, нагромаджене за рахунок зовнішньої торгівлі. Виступали за досягнення активного торговельного балансу через розвиток національного виробництва та вивезення частини товарів за кордон, за посилення ролі держави.
Фізіократи (від грец. Фізіс - природа та кратос - влада)  XVIII cт.	Ф.Кєне, А.Тюрбо	Джерело багатства - сільське господарство. Саме у ньому витворюється той додатковий продукт, за рахунок якого і утворюється багатство нації. Висновок - промисловість “безплідна сфера”, так як тільки переробляє продукти хліборобства.
Англійська класична політекономія, XVII-XVIII ст.	У.Петті, А.Сміт, Д.Рікардо	Джерело багатства –праця у сфері матеріального виробництва. Ринок та конкуренція – необхідні складові розвитку виробництва.
Марксистська політекономія, середина XIXст.	К.Маркс, Ф.Енгельс	Маркс вважав джерелом вартості лише працю найманих робітників, ігноруючи при цьому працю підприємців.
Маржиналізм ( від лат. Марго - край, межа), XIX ст.	У.Джевонс, К.Менгер, А.Вальрас, Е.Бем-Баверк	Стверджували, що ринкова економіка здатна досягти рівноваги на основі попиту і пропозиції. Основою маржиналізму є теорія граничної корисності, згідно з якою ринкова ціна товару визначається не суспільно необхідними витратами праці, а ступенем насичення потреби в ньому, корисністю останньої одиниці запасу певного виду товарів.
Неокласичне направлення, кінець XIX ст.	А.Маршалл, А.Пігу	Об’єкт дослідження –поведінка “людини економічної”, котра як продавець робочої сили, споживач чи підприємець намагається максимізувати свій дохід, звести до мінімуму витрати. Прихильники цієї теор. школи вважають граничну корисність, протиставляючи її теорії трудової вартості.
Кейнсіанство, XX ст.	Дж.М.Кейнс	Дж.М.Кейнс вважав, що без активного втручання держави в розвиток соціально-економічних процесів, без істотного розширення функцій держави капіталізм неспроможний буде існувати, не зможе “уникнути повного руйнування існуючих економічних форм”, збудував тим самим теорію змішаної економіки.
Монетаризм, XXст.	М.Фрідмен	Виступає проти активного й широкомасштабного втручання держави в економіку, проти державних заходів стимулювання попиту, висуваючи при цьому гасло “назад до Сміта”. Позитивна сторона – всебічний аналіз механізму дії грошей на ринок товарів, обґрунтування впливу монетарної політики на розвиток економіки.

 Вивчаючи виробничі (економічні) відносини людей, вона розглядає не лише організаційно-економічні та техніко-економічні питання, але й вивчає соціально-економічні умови, в яких відбувається життєдіяльність людей. Тому політекономія дає можливість відповісти не тільки на питання: що, як і для кого потрібно виробляти, але й на питання більш суттєві: чим визначається характер виробництва, розподілу , обміну та споживання матеріальних благ? Чому при виробництві продовольчої продукції в кількості, яка перевершує майже в чотири рази нормальні потреби людей, близько 200 млн. чол. на планеті щорічно помирає від голоду? Чому соціальна справедливість, до якої людство прагне всю свою багатовікову історію, яка лежить в основі християнської релігії, досягнення якої декларується більшістю суспільних реформаторів в продовж уже сотень років, так і не стала нормою життя суспільства? Нарешті, чому Україна, маючи найкращі стартові умови серед усіх колишніх республік СРСР, опинилась після проголошення самостійності чи не в найгірших умовах?

 

Характерні риси політекономії:

·       суспільна наука, яка вивчає господарську(економічну) сторону життя суспільства;

·       пов’язана з іншими суспільними науками;

·       історична наука, яка розвивається і змінюється з розвитком чоловічого суспільства;

·       найбільш точна з усіх суспільних наук, так як при вивченні свого предмету широко використовує кількісні методи дослідження.

 

Сутність методу та його структурні елементи. У найзагальнішому філософському значенні метод означає засіб пізнання як певну сукупність або систему прийомів і операцій для мисленого відтворення предмета, що вивчається. Така сукупність об’єднується загальним поняттям „діалектичний метод”.

Метод економічної теорії, як і предмет цієї науки, складається з елементів, головними з яких є:

1)      філософські і загальнонаукові принципи;

2)  закони діалектики;

3)  категорії філософії;

4) закони і категорії економічної теорії.

До філософських належать принципи матеріалізму, розвитку, суперечності, детермінізму, взаємодії, об'єктивності тощо. До загальнонаукових принципів і методів — принцип системності, структурно-функціональний підхід, методи аналізу і синтезу, індукції та дедукції тощо. Основні закони діалектики — закон єдності та боротьби протилежностей, закон кількісно-якісних змін і закон заперечення заперечення.

Інструментом економічного дослідження є такі категорії філософії, як кількість і якість, сутність і явище, зміст і форма тощо.

Три перших групи структурних елементів діалектичного методу не механічно накладаються на економічні явища і процеси, що вивчаються, а відображаються через метод економічної теорії (як окремої науки). При цьому вони набувають специфічних форм застосування, органічно вплітаються в економічне дослідження.