Трудовий договір Л.2.

 

1.    Трудовий договір

 

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

 

Трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору можуть встановлюватися угодою сторін.

Умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

 

Трудовий договір укладається з 16 років, як виняток – з 15 років, а учнями – з 14 років (лише  якщо робота  не завдає шкоди здоров’ю, не заважає навчанню, а також є дозвіл одного із батьків).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Форми трудового договору: письмова, усна

Види трудового договору: 1) безстроковий;

                                     2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

                                     3) на час виконання певної роботи.

 

При укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку. У випадках, коли це необхідно за характером праці  – документ про освіту, про стан здоров’я та інші документи. Забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, прописку та документи, подання яких не передбачено законодавством.

Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п’яти днів після прийняття на роботу. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Для робітників (робочих (рос.) строк випробування становить не більше ніж 1 місяць. Строк випробування для інших не повинен перевищувати 3 місяців, як виняток він може становити 6 місяців.  Випробування не встановлюється для:

осіб, які не досягли вісімнадцяти років;

молодих робітників після закінчення ПТУ;

молодих спеціалістів після закінчення ВНЗ;

осіб, звільнених у запас;

інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи.

Коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування.

4. Робочий час і його види

Поняття робочого часу характеризується як норма тривалості ча-

су, протягом якого працівник повинен виконувати трудові обов’язки

відповідно до закону і правил внутрішнього трудового розпорядку.

Тривалість робочого часу є нормою праці, яка водночас відіграє роль

регулятора охорони здоров’я і життя працівника. Законодавство про

працю розрізняє такі види робочого дня і робочого тижня: нормаль-

ний робочий день і тиждень; неповний робочий день і тиждень; не-

нормований робочий день. Нормальна тривалість робочого часу пра-

цівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Для працівни-

ків встановлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними

днями. При п’ятиденному робочому тижні тривалість щоденної ро-

боти визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку

або графіками змінності. При шестиденному робочому тижні трива-

лість щоденної роботи не може перевищувати семи годин при тиж-

невій нормі 40 годин, шести годин – при тижневій нормі 36 годин і

чотири години – при тижневій нормі 24 години. Скорочена трива-

лість робочого часу встановлюється: для працівників віком від 16 до

18 років – 36 годин на тиждень; для осіб віком від 15 до 16 років (для

учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) – 24

години на тиждень; для учнів, які працюють протягом року у вільний

від навчання час – не більше 12 годин на тиждень; для працівників,

зайнятих на роботах, пов’язаних зі шкідливими умовами праці – не

більше 36 годин на тиждень.

За угодою між працівником і власником може встановлюватись

як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або

неповний робочий тиждень. На прохання вагітної жінки, жінки, яка

має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, власник зо-

бов’язаний встановити їй неповний робочий день або неповний ро-

бочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропор-

ційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку.

Поряд з нормованим робочим днем застосовується ненормова-

ний, тобто понад встановлений нормальний або скорочений, робочий

день без додаткової оплати. Як компенсація за можливі переробки

понад встановлений час працівнику надається додаткова відпустка,

розмір якої встановлюється колективним і трудовим договором. Не-

нормований робочий день можна встановити лише для певних кате-

горій працівників.