Поняття трудового права Л.1.

 

1.    Поняття трудового права

 

Праця – незмінний супутник людства протягом усього часу його існування. Всі досягнення людської цивілізації є результатом праці. Саме праця дозволяє людині не лише створювати матеріальні блага для себе та своїх близьких, а й самоутверджуватись у суспільстві, реалізовувати власний творчий потенціал, досягати все нових вершин. Саме виходячи із цього надзвичайного значення праці для кожної людини Конституція України статтею 43 закріпила право кожної людини на працю. Дане право включає в себе можливість особи заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає. Українська держава зобов’язалась створювати умови для повного здійснення її громадянами права на працю, гарантувати рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовувати програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Констиутція України заборонила використання примусової праці як грубе порушення права людини на працю. Ті, хто працює, відповідно до норм Конституції, мають право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Крім того, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Законом захищається право на своєчасне одержання винагороди за працю.

Таким чином, право громадян України на працю – це право на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, – включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, що забезпечується державою.

Трудове право – галузь права, яка регулює відносини, що виникають у процесі реалізації особою права на працю. Суб’єктами трудового права є:  працівник, працедавець,  профспілка.

 

Цікаво знати, що умовно всіх тих, хто працює, поділяють на дві групи: перша, «сині комірці» – це робітники, які займаються фізичною працею, та друга, «білі комірці» – працівники та службовці, люди інтелектуальної праці.

 

Основними джерелами трудового права є

• Конституція України (ст. 43, 44, 45)
• Кодекс законів про працю від 10.12.1971
• Закони України “Про колективні договори і угоди” від 1 липня 1993 року
• “Про відпустки” від 15 листопада 1996 року
• “Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 року

 2. Поняття трудових правовідносин

Трудові правовідносини – це врегульовані нормами трудового

права суспільні відносини між працівником і власником або уповно-

важеним ним органом чи фізичною особою, у яких одна сторона

(працівник( )Tj/TT1) зобов’язується виконувати роботу за певною спеціальні-

стю, кваліфікацією чи посадою з підляганням внутрішньому трудо-

вому розпорядку, а друга (власник або уповноважений ним орган чи

фізична особа) зобов’язується виплачувати працівникові заробітну

плату і забезпечувати умови праці, передбачені законодавством, ко-

лективним договором і угодою сторін. Ці сторони наділяються взає-

мними правами і обов’язками. Їх виконання забезпечується примусо-

вою силою держави.