СТАЛИЙ РОЗВИТОК ТА РИНКОВА ЕКОНОМІКА

 Сталий розвиток – такий розвиток країн і регіонів, коли економічне зростання, матеріальне виробництво і споживання, а також інші види діяльності суспільства відбуваються в межах, які визначаються здатністю екосистем відновлюватися, поглинати забруднення і підтримувати життєдіяльність теперішніх та майбутніх поколінь.

У 50–60-х рр. 20 ст. розвиток пов’язували лише з економічним прогресом та зростанням економічної ефективності. На початку 70-х рр. у зв’язку з несправедливим розподілом прибутків та зі зростанням кількості бідних у країнах, що розвиваються, питання соціальної справедливості були визнані такими ж важливими, як і питання зростання економічної ефективності. Проте зростаюче споживання природних ресурсів призвело до деградації довкілля й негативно вплинуло на здоров’я людей. Реальною загрозою стала проблема «меж зростання», на яку у 1972 році звернув увагу світової громадськості Римський клуб.

Щоб уникнути екологічної кризи, до концепції розвитку необхідно було включити третю мету – збереження довкілля. Вперше це питання було порушено на Конференції ООН з довкілля людини (1972, м. Стокгольм), яка визнала актуальність екологічних проблематики та необхідність створення дієвих міжнародних механізмів для її розв’язання. Термін «сталий розвиток» з’явився у 1980 році, коли вийшла «Всесвітня стратегія охорони природи» (ВСОП), підготовлена Міжнародною спілкою охорони природи (МСОП). Ця стратегія висунула принципово нове положення: збереження природи нерозривно пов’язане з питаннями розвитку. Розвиток суспільства має відбуватися за умови збереження природи. Поняття «сталий розвиток» почали широко застосовувати після публікації у 1987 році звіту Міжнародної комісії з довкілля та розвитку «Наше спільне майбутнє», підготовленого під керівництвом Г. Х. Брундтланд. Концепція сталого розвитку набула провідного статусу після Конференції ООН з довкілля та розвитку (1992, м. Ріо-де-Жанейро) і була відображена в прийнятому на конференції Порядку денному на 21 століття.

Світове співтовариство визнало, що збалансований розвиток «повинен стати пріоритетним питанням порядку денного міжнародного співробітництва». Загальновизнаним є розуміння збалансованого розвитку як гармонійного поєднання економічних, соціальних та екологічних складових розвитку. Лише досягнення збалансованості між ними забезпечить можливість перейти до такого суспільного розвитку, який не виснажуватиме природні та людські ресурси, а тому матиме можливість тривати досить довго. В українській мові популярності набув термін «сталий розвиток», який з’явився внаслідок перекладу терміна «устойчивое развитие» з російської мови, а не безпосереднього перекладу цього терміна з англійської. Утвердився він і в законодавстві України, хоч є сполученням слів з протилежним змістом (сталий – постійність, розвиток – передбачає наявність змін). Концепція збалансованого розвитку стала відповіддю на виклик часу. Вона є альтернативою панівній моделі сучасного розвитку, що ґрунтується на розгляді природи лише як джерела сировини для виробництва різних товарів.

Забезпечення збалансованого розвитку – це не технічна проблема, для розв’язання якої необхідні нові технічні засоби чи технології. Це проблема зміни суспільних відносин і формування такого суспільства, яке не руйнуватиме середовище свого існування. Збалансований розвиток – це також не суто наукова проблема. Перехід до такої моделі розвитку має й етичний зміст, це зсув у ціннісних орієнтаціях багатьох людей. Як будь-який суспільний ідеал, концепція збалансованого розвитку є дороговказом для створення суспільства, яке буде розвиватись у гармонії з природою. Головними принципами збалансованого розвитку є: поєднання збереження природи і розвитку суспільства; задоволення основних потреб людини; досягнення рівності та соціальної справедливості; забезпечення соціального самовизначення та культурного різноманіття; підтримання цілісності екосистем. Концепція збалансованого розвитку передбачає реалізацію цілісної системи принципів діяльності. При цьому системоутворюючим є принцип цілісності.

Для досягнення збалансованості слід гармонійно поєднувати принцип збереження культурної і природної спадщини з принципом інноваційності, творчості. Творчий підхід до природоперетворювальної діяльності передбачає врахування складності природних екосистем і творчу адаптацію суспільної діяльності до можливостей екосистем підтримувати життя на Землі. Важливим є принцип екоефективності, який полягає в тому, щоб створювати більше товарів і надавати більше послуг, використовуючи менше ресурсів і менше забруднюючи довкілля. Не менш важливим є й принцип достатності, який визначає межі споживання. Принципи збалансованого розвитку обов’язково мають бути поєднані з такими загальнолюдськими моральними принципами, як справедливість, відповідальність перед теперішніми і майбутніми поколіннями, солідарність, ліквідація бідності, гендерна рівність, визнання традиційних прав корінних народів тощо. Південні країни світу наголошують на переході до збалансованого розвитку в контексті проблем бідності, нерівності та несправедливості. Ключовою ідеєю збалансованого розвитку є розгляд усіх екологічних проблем як важливих соціальних. Відповідно, шляхи вирішення цих проблем також будуть мати не технологічний, а соціальних характер, тобто екологічні проблеми можна буде вирішити лише спільно з іншими соціальними проблемами і тільки шляхом соціальних змін – зміни суспільних відносин у соціумах, а якщо це неможливо, то зміни існуючих соціально-політ. систем. Важливо знайти такий тип соціальної організації суспільства, який забезпечить можливість гармонізувати ставлення цього суспільства до природи. Проблеми збалансованого розвитку – це, насамперед, проблеми влади і політичної волі. Для його реалізації необхідна відповідна міжнародна і національна політика. Досягнення збалансованого розвитку потребує глибоких структурних змін в управлінні та нових шляхів роботи в різних галузях економічного, соціального та політичного життя. На національних і місцевих рівнях потрібні як міжгалузеві інституції, так і такі, що ґрунтуються на принципі участі громадськості, а також інтегруючі механізми, які можуть залучати уряди, громадянське суспільство та приватний сектор до розроблення спільного бачення майбутнього розвитку, його планування та спільного прийняття рішень.

Реалізація ідей збалансованого розвитку потребує стратегічного підходу, який  би базувався на зміні всієї філософії мислення та політичної діяльності, що передбачає перехід: від розроблення та виконання фіксованих планів, які швидко застарівають, до створення адаптивної системи, яка може постійно поліпшуватися; від погляду, що лише держава є відповідальною за розвиток, до того, що це відповідальність всього суспільства; від централізованого і підконтрольного прийняття рішень до поширення прозорих переговорів, співпраці та узгоджених дій; від фокусування на прийнятті законів чи ін. нормативних актів до зосередження на якісних результатах управлінських процесів і процесах участі громадськості; від галузевого до інтегрованого планування; від зосередження на дорогих «проектах» (і, відповідно, залежності від зовнішньої допомоги) до розвитку, який визначається і фінансується, виходячи насамперед з власних можливостей країни.

В Україні поки що відсутні такі важливі стратегічні документи, як Національна стратегія збалансованого розвитку та Національний план дій з охорони навколишнього середовища. З огляду на євроінтеграційні прагнення України, варто зазначити, що принцип збалансованого розвитку закріплено в установчому Амстердамському договорі ЄС (Договір про ЄС, 1997). Збалансований розвиток визначено ключовим принципом усіх політик ЄС. Згідно з ним будь-яку політику ЄС слід розробляти так, щоб вона враховувала економічні, соціальні та екологічні аспекти, а досягнення цілей в одній зі сфер політики не стримувало б прогресу в іншій.

Ринкова економіка простими словами

Багато людей неодноразово чули такий термін, як «ринкова економіка». Але далеко не всі до кінця розуміють, що це ринкова економіка, навіщо вона потрібна, і які її основні принципи. Спробуємо в цьому розібратися.

Ринкова економіка простими словами – це економічна система, коли ціноутворення на послуги та товари, і навіть економічні рішення визначаються за допомогою взаємодії окремих підприємств і громадян країни. Інакше кажучи, ця економічна модель, що визначається ринком. Тобто за такого способу побудови економіки централізоване планування чи втручання з боку держави мають бути мінімальними.

Що таке вільна ринкова економіка?

Вільна ринкова економіка – це принцип побудови взаємодій між виробниками та споживачами без суттєвого централізованого управління чи втручання з боку держави.

Вільний ринок це унікальна економічна система, що надає можливість суб'єктам укладати між собою різні угоди. Продавці послуг та товарів можуть виставляти свій продукт за актуальними цінами, а також робити знижки на свій розсуд. Ціноутворення зазвичай залежить від рівня попиту й пропозиції. Оскільки рівень попиту залежить від величезної кількості факторів, цінова політика регулярно змінюється.

Принципи ринкової економіки

Будь-яка ринкова економіка базується на кількох основних принципах:

• Право на ведення підприємницької діяльності, володіння нерухомістю та іншою власністю;
• Різноманітність форм власності коштом виробництва;
• Особиста зацікавленість як головний мотив економічної поведінки;
• Ринкове ціноутворення (на ціни товарів та послуг впливають попит та пропозиція, і вони не регулюються ззовні);
• Наявність на ринку великої кількості незалежних продавців та покупців конкретного продукту чи ресурсу;
• Договірні відносини між підприємствами, фізичними особами тощо;
• Суворо обмежене втручання держави у господарську діяльність.

Таким чином, принципи приватної власності працюють щодо всіх матеріальних ресурсів, а вплив державних структур на ринкові відносини зводиться до мінімуму. При цьому доступ до ринку мають всі, і немає жодних обмежень на кількість суб'єктів торгівлі.

Плюси ринкової економіки

Основними перевагами такої економічної моделі є:

• Свобода дій споживачів;
• Швидка та проста адаптація до будь-яких змін в економіці держави;
• У разі високої конкуренції якість продукції постійно зростає;
• Наявні на ринку ресурси та товари ефективно розподіляються;
• Максимально чесні ціни на послуги та товари.

Недоліки ринкової економіки, на жаль, теж є. До них можна віднести ліквідацію багатьох підприємств через високу конкуренцію у багатьох сферах, а також високі ризики монополізації деяких сегментів ринку.

Основні ознаки

Є деякі очевидні ознаки ринкової економіки:

• Різноманітність форм власності (державна, громадська, муніципальна, приватна та інші форми);
• Конкуренція, за якої «виживають» ті підприємства, які змогли адаптуватися до ситуації на ринку;
• Вільний вибір постачальників сировини та покупців продукції/послуг;
• Ринок, орієнтований на покупця.