МАТЕРІАЛИ З ДИСЦИПЛІНИ ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ МОДУЛЬ 2
Економічна теорія
МОДУЛЬ 2
Тема 11. Роль держави в ринковій економіці
1. Необхідність державного втручання та економічні функції держави.
2. Форми, методи та цілі державного регулювання економіки.
3. Концепції державного регулювання.
2. Форми, методи та цілі державного регулювання економіки.
3. Концепції державного регулювання.
Держава здійснює макроекономічну політику: фінансову (емісія грошей,встановлення облікової ставки, норми обов’язкових резервів); соціальна (регулювання заробітної плати, цін та зайнятості); зовнішньоекономічна (митні тарифи, обмінний курс валют, валютний контроль); науково - технічна політика; антимонопольна політика; структурна або промислова політика; амортизаційна політика.
Економічні функції держави:
1) Правова – пов’язана з законодавчим оформленням статусу суб’єкта виробничих відносин, встановлення норм і правил господарювання, формування організаційної структури управління, правовим оформленням відносин власності.
2) Відтворювально–технологічна – обумовлює нормальний хід процесу відтворення, а саме: створює умови для забезпечення виробництва необхідними ресурсами, задоволення людей потрібними матеріальними і духовними благами, а також умови для їх освіти, виробничого навчання і життя.
3) Прогнозування – визначає пріоритетні орієнтири економічного розвитку, які розробляються на основі прогнозування розвитку економіки, виявлення тенденцій і напрямів структурної перебудови, формування механізмів ринкового господарства, забезпечення зайнятості населення і регулювання безробіття.
4) Регулювання – система державних заходів, спрямованих на забезпечення нормальних умов ефективного функціонування ринку і вирішення соціально-економічних проблем розвитку національної економіки.
Функції держави (альтернативний погляд):
1) законотворча – прийняття законів, що регулюють економічну діяльність,антимонопольне законодавство;
2) перерозподільна – здійснює перерозподіл ресурсів та доходів;
3) стабілізуюча – прийняття антициклічних програм, боротьба з безробіттям та інфляцією.
Цілі державного регулювання економіки: раціональне використання ресурсів для досягнення макроекономічної ефективності; збалансований розвиток економіки, задоволення соціально-економічних потреб суспільства; забезпечення конкурентноздатності вітчизняних товарів на світовому ринку (виробництво товарів і послуг відповідно до вимог якості та стандартів світового ринку); реалізація соціальних цілей розвитку суспільства (дотримання вимог екологічної безпеки, забезпечення ефективної зайнятості, задоволення культурних та духовних потреб суспільства).Форми державного регулювання економіки:
1. Короткострокова державна економічна політика (емпіричне регулювання) – комплекс антикризових заходів держави, спрямованих на пом’якшення наслідків економічної кризи. Здійснюється через політику прискореної амортизації, субсидій, державну допомогу окремим фірмам чи галузям, дисконтну політику.
2. Довгострокова державна економічна політика здійснюється у формі економічного програмування, яке включає: установлення загального рівня видатків та пріоритетів фінансування; виплати по окремим програмам. Розрізняють: кон’юнктурне, структурне програмування.
Методи державного регулювання – система форм і заходів впливу на діяльність підприємств (об’єднань) усіх форм власності, на інтереси окремої людини, трудових колективів, соціальних верств у всіх сферах економіки.Основні методи:
- прямі– адміністративні методи впливу;
- непрямі – економічні методи впливу.
Форми прямих методів: держконтракт і держзамовлення, ліцензування, субсидія, субвенція, дотація, державні стандарти і нормативи, фіксовані ціни на товари і тарифи на послуги.Форми та інструменти непрямих методів: фіскальна політика (державні видатки, податки); монетарна (операції на відкритому ринку).
Основні концепції державного регулювання економіки:- концепція державного регулювання Д. Кейнса;- теорія «економіки пропозиції»;- монетарна концепція М. Фрідмена.
· Д. Кейнс обґрунтував необхідність активного державного втручання в економіку і запропоновані інструменти регулювання: збільшення інвестицій через: збільшення державних витрат (розширення державних закупівель товарів і послуг, державне інвестування); зниження ставки відсотку за кредит; підняття рівня ефективності капіталовкладень.
· 2. «Економіка пропозиції» ґрунтується на необхідності зниження податкових ставок, що призведе до стимулювання економічного зростання та розвитку підприємницької діяльності. Це твердження відображає крива А. Лаффера, яка демонструє залежність податкових надходжень у бюджет від ставок податків. Теорія покликана стимулювати економічне зростання за рахунок перерозподілу національного доходу в інтересах приватних власників, а також розвиток підприємницької діяльності.
· 3. Монетарна концепція М. Фрідмана. - вирішальним фактором зміни цін, доходів населення та темпів розвитку виробництва вважав зміну кількості грошей. Довів, що існує тісний зв’язок між грошовою масою та рівнем цін і тому боротьба з інфляцією повинна бути спрямована на контроль за грошовою масою.
В сучасних умовах склалися такі моделі державного регулювання:
1) американська – регулювання зводиться до використання насамперед податково-бюджетних методів, з метою створення сприятливих умов для розвитку конкуренції та підприємництва;
2) японська – система взаємодії державних органівта корпорацій, спрямована на досягнення стратегічних цілей в економіці;
3) шведська – активне втручання держави у процес розподілу та перерозподілу доходів з метою створення сильної системи соціального захисту населення;
4) німецька – система управління національною економікою з активним використанням ринкових регуляторів та створення на державному рівні ефективної системи соціального захисту громадян.
Тема 12. Фінансово-кредитна система
1. Суть, структура та функції фінансів.
2. Державний бюджет: доходи та видатки. Дефіцит бюджету, державний борг та шляхи їх
покриття.
3. Роль податків в ринковій економіці, їх функції та класифікація.Крива Лаффера.
4. Суть, принципи та види кредиту.5. Банківська система. Класифікація банків.
Фінансова система – розгалужена система економічних відносин з приводу мобілізації та використання фондів грошових засобів (фінансових ресурсів). Її ланками є: бюджети різних рівнів; фінанси державного сектору економіки; фонди цільового призначення (пенсійного, соціального, майнового та особистого страхування); підприємницьких структур і домашніх господарств; громадських та інших організацій. Найважливішою ланкою фінансової системи держави є державний бюджет.
Державний бюджет – головний фінансовий план держави; централізований грошовий фонд, що перебуває у розпорядженні держави; грошове вираження збалансованості надходжень та видатків до державної казни.
Функції державного бюджету:
1) фіскальна – вилучення за допомогою податків та інших джерел частини доходів громадян, підприємств, організацій для утримання державного апарату, виробництва суспільних благ, здійснення фундаментальних наукових досліджень;
2) розподільча – використання акумульованих грошових засобів для перерозподілу, спрямування їх на розвиток виробничої та соціальної інфраструктури, на структурну перебудову, зростання життєвого рівня населення, вирішення соціальних проблем.;
3) стимулююча – змінюючи базу та ставки оподаткування, використовуючи тарифи,пільги, здійснюється стимулююча (обмежувальна) політика, яка впливає на циклічні коливання, зміну структури економіки;
4) контрольна – віддзеркалює відтворювальний суспільний процес, виявляє економічні пропорції, відхилення від рівноваги.
Структура бюджетної системи України: державний, місцеві (обласні, міські, районні, сільські), бюджет міста Києва). Бюджет складається з двох частин: доходів (податкові надходження, акцизний збір, мито, надходження від приватизації) та видатків.
Функціональна структура видатків будується відповідно до основних функцій держави:
1. Споживання в державному секторі (заробітна плата працівникам державного сектора; платежі за товари, які купуються для поточного споживання тощо).
2. Державні інвестиції (капітальні витрати (наприклад, будівництво доріг, портів ).
3. Трансферти державному сектору (страхування на випадок безробіття, пільги ветеранам,допомога малозабезпеченим сім’ям.
4. Проценти по державних боргах (внутрішні позики, зовнішні позики).
За станом розрізняють:
- дефіцитний бюджет – коли видатки бюджету перевищують доходи;
- збалансований (нормальний) – надходження і видатки бюджету врівноважені;
- профіцитний – доходи перевищують видатки.
Причини бюджетного дефіциту:
1) спад виробництва внаслідок економічної кризи:
2) збільшення державних витрат на ВПК, фінансування збиткових підприємств:
3) надзвичайні обставини:
4) зростання витрат на утримання управлінського апарату:
5) розкрадання державних ресурсів:
6) «тіньова економіка».
Заходи щодо обмеження бюджетного дефіциту: скорочення державних витрат, підвищення податків, позика грошових ресурсів у комерційних банків своєї країни чи у міжнародних, емісія грошей, зростання обсягів виробництва, зростання віддачі від інвестицій.Державний борг – сума державної позики, нагромадженої за увесь час існування країни.
Існує:
1) внутрішній – заборгованість комерційним банкам та населенню країни:
2) зовнішній – борг перед іноземними країнами (міжнародними фінансовими організаціями, урядами іноземних країн та організаціями).
Управління державним боргом – комплекс заходів уряду по погашенню і регулюванню суми державної позики, а також по залученню нових кредитів.
Методи управління державним боргом включають:
1) конверсію – заміну умов позики стосовно її доходності (зміна процентів по позиці):2) консолідацію – зміну умов позики стосовно її термінів(перетворення короткострокових зобов’язань по кредиту у середньо - та довгострокові);
3) рефінансування – емісія нових цінних паперів для розрахунку за старі борги.
Податки - обов’язкові відрахування до державного і місцевих бюджетів юридичними і фізичними особами. Податкова система – сукупність чинних у країні податків, форм, принципів та методів їхньої побудови, а також інститутів та організацій, що забезпечують їх вилучення.
Функції податків:
1) фіскальна – створення державного казначейства для забезпечення витрат та її установ, органів;
2) розподільча – розподіл та перерозподіл ВВП між державою, юридичними та фізичними особами;
3) стимулююча – вплив податків на активізацію трудової та виробничої діяльності платників.
Принципи оподаткування: обов’язковість, оптимальне поєднання економічної ефективності та соціальної справедливості, відносна стабільність, прогресивний характер оподаткування, захист вітчизняного виробника, уникнення подвійного оподаткування.
Податки класифікують:від встановлених ставок:
- пропорційні – ґрунтуються на твердих ставках, що встановлюють на однаковий у відсотковому відношенні до об’єкта податку доход без урахування диференціації величини;
- прогресивні – величина ставок залежить від зростання доходу;
- регресивні–передбачають зниження величини ставки податку зі зростанням доходу;
2) за місцем використання:
- загальні– на фінансування поточних і капітальних вкладень з державного бюджету;
- специфічні – цільове призначення (відрахування на соціальне страхування);
- місцеві – стягуються в межах певної території (ринковий, готельний збір,плата за паркування, податок з реклами);
3) за принципами встановлення:
- прямі – стягують з доходів або майна юридичних та фізичних осіб (податок на прибуток
підприємств, прибутковий податок з громадян);
- непрямі: - надбавки до ціни товару або тарифу на послугу (ПДВ, акцизний збір,мито).
- фіксовані – встановлюються у грошовому вираженні на одиницю товару;
- пропорційні – як відсоток до обсягу реалізації;
- специфічні – на окремі види товарів (вироби із золота, горілчані та тютюнові вироби);
- універсальні – до всього обсягу реалізації (ПДВ, податок з продажу).
Мито – встановлюється при вивезенні товарів через кордон або за транспортування іноземних товарів на території країни транзитом.
Вони існують у таких формах:
1) за походженням: експортне, імпортне;
2) за метою: 1) фіскальне – бюджетне призначення; 2) протекціоністське – для захисту вітчизняного ринку від конкуренції з боку іноземних товарів та послуг, 3) антидемпінгове – встановлюється на багатосторонній основі з метою розвитку світової торгівлі; 4) компенсаційне – встановлюється за угодою торговельних сторін з метою уникнення цінової конкуренції між ними; 3) за ставками: специфічне – на одиницю товару; адвалерне – як відсоток від вартості товару; змішане – поєднання одного та другого.
Крива Лаффера – крива, що показує зв’язок між ставками оподаткування та податковими надходженнями в бюджет. Її основна ідея – при зростанні ставки оподаткування від 0 до 100% податкові надходження спочатку будуть зростати до певного максимального рівня (30 - 40 %), а потім почнуть знижуватись. Причина полягає утому, що високі ставки стримують ділову активність і таким чином скорочують податкову основу.
Рис.4. Крива Лаффера
Кредит – система відносин з приводу акумуляції та використання тимчасово вільних грошових засобів на умовах платності та повернення у формі позичкового відсотка.
Принципи кредитної політики:
1) забезпеченість кредиту (під заставу матеріальних чи фінансових цінностей);
2) повернення, строковості та платності;
3) страхування кредитних ризиків;
4) самостійності комерційних банків та небанківських установ.
Функції кредиту:
1) перерозподільча – забезпечує акумуляцію тимчасово вільних грошових ресурсів у найбільш пріоритетних з точки зору конкретної ситуації сферах економічної діяльності;
2) емісійна – створення нових платіжних засобів кредитних установ;
3) прискорення концентрації та централізації капіталу – на основі використання акцій та облігацій, корпоративної форми власності;
4) регулююча – антициклічне регулювання економіки, структурна корекція,кредитування зовнішньої торгівлі та регулювання платіжного балансу.
За суб’єктами кредитних відносин, об’єктом позик, сферою поширення та розміром позичкового відсотка розрізняють:
1) Комерційний – надається одним підприємцем іншому у вигляді продажу товарів із відстрочкою платежу. Інструментом є вексель, мета – прискорення реалізації товарів та втілення в них прибутку.
2) Банківський – банк надає клієнтові у тимчасове користування частину власного або залученого грошового капіталу. Мета кредиту – отримання прибутку з позик, об’єкт – грошовий капітал. Він класифікується за такими ознаками: залежно від забезпечення – незабезпечений (бланковий) та забезпечений(векселем, майном); за строками погашення – онкольний (погашається на першу вимогу банку); короткостроковий (до 1 року); середньостроковий (від 1 до 3 років); довгостроковий (понад 3 років); за способом погашення кредиту – погашається в розстрочку (поступово, частинами), одноразового погашення; за методом стягнення банківського процента – процент стягується в момент отримання кредиту, під час його повного повернення, однаковими частинами впродовж терміну кредиту.
3) Споживчий – надається приватним особам для придбання предметів особистого споживання довгострокового користування. Існує: комерційний – купівля товарів у розстрочку, банківський – грошова позика в банку для купівлі товарів довгострокового використання.
4) Іпотечний – довгострокова позика під заставу нерухомого майна або землі.
5) Лізинговий – відносини між юридичними особами, що виникають з приводу оренди майна; лізинговою компанією є банк, що на замовлення орендаря купує обладнання і надає його в оренду.6) Ломбардний – короткостроковий під заставу рухомого майна, яке можна швидко реалізувати (золото, дорогоцінні камені).
7) Державний – система економічних відносин між державою в особі її органів влади, з одного боку, та фізичними і юридичними особами – з іншого, за яких держава виступає як позичальник, кредитор чи гарант.
8) Міжнародний – надання державою, банком однієї країни іншій на певний строк капіталу на умовах повернення та платності.
Кредитна система – система кредитних відносин, принципів і форм кредитування (функціональна структура) та сукупність кредитно-фінансових установ, які створюють, акумулюють і надають грошові засоби (інституціональна структура). Її утворюють: 1) центральний банк; 2) комерційні банки; 3) спеціалізовані банківські установи (ощадні, іпотечні банки); 4) небанківські фінансово-кредитні установи (страхові, інвестиційні компанії).
Функції Національного банку:
- емісія готівкових та безготівкових грошей;
- розробка та реалізація грошово-кредитної політики;
- зберігання золотовалютних резервів країни;
- видача ліцензій на відкриття комерційних банків;
- зберігання касових резервів комерційних банків (норма резервування);
- регулювання курсу національної валюти; - розробка платіжного балансу.
Комерційні банки залежно від обсягу операцій бувають: універсальні (здійснюють усі операції); спеціалізовані (обслуговують певну галузь чи сферу економічної діяльності).
Спеціалізовані кредитно-фінансові інститути:
1) Ощадні банки – спеціалізуються на обслуговуванні населення, залученні грошових заощаджень громадян, наданні кредитів.
2) Іпотечний – спеціалізується на наданні довгострокових кредитів під заставу нерухомого майна і землі.
3) Інноваційний – спеціалізується на фінансуванні й кредитуванні інноваційних проектів, кредитування здійснюється шляхом придбання акцій та розміщення облігаційних позик.4) Інвестиційний – залучає довгостроковий капітал і надає його позичальникам через випуск облігацій та інших боргових зобов’язань.
5) Зовнішньоторговельний – здійснює операції з кредитування експорту та імпорту.
Небанківські фінансові інституції:
1) страхові компанії – шляхом продажу страхового захисту, який засвідчується страховим полісом (свідоцтвом), ці грошові премії вони вкладають у цінні папери приватних підприємств;
2) пенсійні фонди – акумулюють грошові кошти у формі пенсійних внесків та нарахувань.
Тема 13. Відтворення та економічне зростання.
1. Сутність процесу відтворення, його елементи та види.
2. Показники системи національних рахунків (ВВП, ВНП, ЧНП, НД ).
3. Поняття національного багатства та його структура.
4. Суть та фактори економічного зростання.
5. Моделі економічного зростання. Поняття мультиплікатора.
4. Суть та фактори економічного зростання.
5. Моделі економічного зростання. Поняття мультиплікатора.
Відтворення - це процес виробництва, який постійно повторюється і оновлюється. Процес відтворення включає відтворення суспільного продукту, робочої сили, виробничих відносин, природних ресурсів, інформації, форм та методів організації праці. Просте відтворення – це відновлення виробництва у незмінних масштабах щодо кількості та якості виготовленого продукту. Розширене відтворення – це відновлення виробництва у кожному наступному циклі у зростаючому масштабі щодо кількості та якості виготовленого продукту. Звужене відтворення – зменшення обсягів національного виробництва з кожним наступним періодом.
Валовий внутрішній продукт (ВВП) – загальна ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, створених на території країни протягом року. За натурально-речовою формою ВВП складається із засобів виробництва і предметів особистого споживання. ВВП розпадається на фонди заміщенні, споживання і нагромадження. Використовують три методи розрахунку ВВП: виробничий, за витратами і за доходами. ВВП (виробничий метод) обчислюється як сума доданої вартості всіх галузей економіки, тобто за місцем її створення.
Додана вартість є ринковою вартістю продукції, виробленої фірмою, за виключенням вартості спожитої сировини та матеріалів, що були придбані у постачальників.ВВП (за витратами) визначається як сума всіх витрат, необхідних для того , щоб викупити на ринку весь обсяг виробництва. Він включає:
· споживчі витрати населення назакупівлю предметів споживання і сплату послуг (С);
· валові внутрішні інвестиції, які пов’язані із витратами фірм, підприємців на закупівлю інвестиційних товарів (І);
· державні закупки товарів і послуг, які охоплюють усі витрати держави на утримання( державного апарату (армії, правоохоронних органів та ін..) (Дз);
· чистий експорт - різниця між експортом та імпортом товарів і послуг (Еч).
ВНП = С+І+Дз+Еч
Валовий національний продукт (ВНП) визначається як вартість кінцевих товарів, вироблених в країні. Відрізняється від ВНП на величину чистого експорту.
Чистий внутрішній продукт (ЧВП) визначають як різницю між ВВП і сумою амортизаційних відрахуванню поточного року.
ЧВП = ВВП – Аде, А – амортизація
Національний дохід (НД) розраховують як різницю між ЧВП і сумою непрямих податків на бізнес.
НД = ЧВП - Тпде, Тп - непрямі податки на бізнес
Національне багатство - це сукупність створених і нагромаджених матеріальних благ за всю історію країни.Складовими частинами національного багатства є :
1) виробничі фонди ( основні і оборотні);
2) невиробничі фонди - школи, лікарні, культурні і спортивні об’єкти, санаторії;
3) особисте майно громадян;
4) природні ресурси - земля, її надра, води, ліси, атмосфера;
5) товарні запаси народного господарства ( страхові та резервні);
6) духовні та культурні цінності - наукові технічні досягнення, відкриття, виробничий досвід, інформаційні і духовні ресурси.
Економічне зростання виражається в прогресивній динаміці суспільного виробництва й вимірюється як:
· абсолютний приріст ВВП (НД) за певний період часу – абсолютне;
· темпах приросту цих показників у розрахунку на душу населення – відносне.
Фактори економічного зростання за способом впливу поділяються на прямі й непрямі.
Прямі фактори (фактори пропозиції):
5. рівень технології;
6. кількість та якість ресурсів (капіталу, праці, природних ресурсів);
7. рівень організації національного виробництва;
8. розвиток підприємництва.
Непрямі фактори (попиту та розподілу):
1. рівень цін на виробничі ресурси;
2. рівень податків;
3. ступінь монополізації економіки.
2. рівень податків;
3. ступінь монополізації економіки.
Екстенсивний тип економічного зростання – зростання виробництва досягається завдяки кількісному приросту факторів виробництва за їхнього незмінного технічного рівня.
Інтенсивний тип – зростання виробництва досягається за рахунок якісного удосконалення факторів виробництва та їх ефективного використання.
Нагромадження – використання частини національного доходу для розвитку виробництва та росту фондів невиробничої сфери. Нагромадження буває: виробниче – капіталовкладення (інвестиції) у розвиток сфери матеріального виробництва; невиробниче – капіталовкладення у розвиток нематеріального виробництва.
Мультиплікатор (примножувач) – коефіцієнт, який показує залежність зміни ВВП (НД) від зміни обсягів інвестицій (I).
М = зміна ВВП / зміна інвестицій
Ефект мультиплікації полягає у тому, що збільшення обсягу інвестицій в економіку сприяє розширенню виробництва у суміжних сировинних галузях. Це призводить до зростання зайнятості, стимулює зростання сукупного попиту. Поява додаткового попиту(на засоби виробництва) породжує нове зростання інвестицій і розширення виробництва, тобто своєрідна ланцюгова реакція, коли перші інвестиції дають поштовх до економічного зростання.
Тема 14. Циклічність розвитку економіки.
1. Причини економічни криз
2. Економічний цикл та його фази.
Економічний розвиток - це багатофакторний процес, який відображає як еволюцію господарського механізму, так і зміну на цій основі економічних систем. Разом з тим, це суперечливий і складний процес, який не може здійснюватись прямолінійно, по висхідній лінії. Розвиток проходить нерівномірно, має періоди зростання та спаду, кількісні та якісні зміни в економіці, позитивні та негативні тенденції. Більшість сучасних економістів вивчають причини циклічності через аналіз внутрішніх і зовнішніх факторів, які впливають на характер циклу, його тривалість, специфіку проявів окремих фаз.
До зовнішніх факторів можуть бути віднесені об'єктивні та суб'єктивні обставини, які викликають періодичну повторюваність економічних явищ і які знаходяться поза економічною системою:
- війни, революції, та інші політичні потрясіння;
- відкриття крупних родовищ золота, урану, нафти та інших цінних ресурсів;
- освоєння нових територій і пов'язана з цим міграція населення, коливання чисельності населення планети;
- потужні прориви втехнології, винаходи та інновації, які дозволяють радикально змінити структуру суспільного виробництва.
Внутрішні фактори притаманні самій економічній системі, і вони можуть викликати як підйоми, так і спади економічної активності через певні проміжки часу. Середнихвиділяють:
· фізичний строк служби основного капіталу (рухомого та нерухомого);
· особисте споживання, скорочення або зростання якого впливає на обсяг виробництва та зайнятості;
· інвестування, тобто вкладення коштів у розширення виробництва, його модернізацію, створення нових робочих місць;
· економічну політику держави щодо виробництва, попиту та споживання.
Пояснитициклічністьрухуекономікидієютількизовнішніхабовнутрішніх факторів неможливо, тому що економічний цикл прискорюєігальмуєекономічнусистему, використовуючиїхразом.
Економічні цикли (цикли ділової активності) означають коливання економічної активності, рух виробництва від початку попереднього до початку чергового кризового спаду.Кожензекономічнихциклівунікальний, алеводночасусімїм притаманніпевнізагальніриси, передусімоднаковапослідовність фазциклу: піднесення; спадабокриза (рецесія); депресія; пожвавлення. На різних етапах економічного розвитку суспільства і за різних конкретних умов відтворення цикл і його фази проявляються по різному.
Головною фазою циклу вважають кризу (спад, рецесію, скорочення ділової активності). Вонанібипідводитьпідсумок попередньому циклу і відкриває новий цикл. Головні особливості кожного циклу (його загальна тривалість, співвідношення між окремими фазами) визначаються перш за все характером і глибиною кризи. Без кризи не було б циклу, оскільки саме періодичне повторення кризи надає економічному відтворенню циклічного характеру. Однак, розглядаючи кризу як вирішальний момент циклу, не можна ігнорувати інші фази циклу. В кожній фазі циклу містяться умови її перетворення в іншу фазу, і, отже, увесь розвиток циклу заснований на саморусі.
Економічнакриза - цебільшабоменш регулярноповторюванітимчасовіпадіннявиробництва, що виникаютьвнаслідокпорушенняекономічноїрівноваги. Вона характеризується: порушенням макроекономічної рівноваги, розбалансуванням взаємодіючих структур; перевиробництвом з наступним падінням обсягів виробництва, нагромадженням товарних мас в оптовій торгівлі; падінням товарних цін; зростанням безробіття, збільшенням незайнятих виробничих потужностей; падінням рівня реальної заробітної плати, інших доходів, прибутків підприємств, життєвого рівня населення; зниженням платоспроможного попиту населення, зменшенням обсягів оптової та роздрібної торгівлі; крахом грошово-кредитних зв'язків; наростанням системи взаємних неплатежів; кредитною напругою, злетом норми позикового відсотка; нестачею грошової маси, високими темпами інфляції; масовим знеціненням капіталу, завмиранням інвестиційних процесів; падінням курсу акцій, біржевою панікою; масовим банкрутством підприємств; зростанням соціальної напруженості у суспільстві тощо. Скорочення виробництва у період кризи триває доти, поки не буде встановлена рівновага, тобто відповідність попиту та пропозиції,
припинення кризовою падіння та розсіювання товарних запасів відбувається внаслідок зниження цін, виробничих потужностей і товарних запасів (у вартісному вираженні), а також шляхом посилення вивозу товарів на зовнішні, в основному колоніальні ринки. Після цього кризове падіння припиняється, а економічна система входить у фазу депресії.
Депресію, застій або дно економічної активності справедливо порівнюють з післяшоковою ситуацією. Рух капіталу в'ялий і нечіткий, він ніби набирається сил перед новим штурмом. Цьому сприяють поступове відновлення перерваних кризою зв'язків, переливання капіталу у більш перспективні сфери застосування, а головне - масове оновлення основного капіталу досягає таких розмірів, що виникає його надлишок або така його кількість, для якої зниження норми прибутку не врівноважується зростанням її маси. У цьому випадку додаткові інвестиції не приносять додаткового прибутку. Іншими ознаками депресії є: стабілізація виробництва на найнижчому рівні; призупинення інфляційних процесів; збереження високого рівня безробіття; норма позикового відсотка висока; починають відновлюватися господарські зв'язки; стабілізуються і поступово зменшуються товарні запаси. Внаслідок цього - поступове поширення реанімаційних процесів, наростання позитивних тенденцій. Зв'язок депресії з кризою полягає передусім у відновленні основного капіталу (який під час кризи був зруйнований фізично), але вже на новому, більш високому технічному рівні. Тому у наступному циклі економіка досягає більш високої точки піднесення.
Депресіяпереходитьунаступнуфазуциклу - пожвавлення (розширенняділовоїактивності), якахарактеризуєтьсятим, щотутупершепісляпочаткукризовогопадіннявідбуваєтьсярозширенняпопитуназасобивиробництватаробочусилу; оновлюєтьсяосновнийкапітал; починаєтьсямодернізаціївиробництва; відновлюєтьсяекономічнезростання; зростаютьприбуток, заробітнаплата, позиковийвідсоток; скорочуєтьсябезробіття. Усуспільнійсвідомостіпосилюютьсяпозитивнісподівання, розширюєтьсябізнесоваактивність. Уходіпожвавленнявідновлюєтьсядокризовийрівеньекономічногорозвиткуіготуєтьсямайбутнєпіднесення. Відновлюється докризовий стан економіки (точка С на рис..5, яка відповідає точці А - піку розвитку попереднього економічного циклу).
Піднесення, або пік ділової активності характеризується тим, що економіка виходить на рівень, який перевищує всі попередні рубежі. Економічне зростання прискорюється, поліпшуються всі показники ринкової кон'юнктури, передусім збільшується платоспроможність попиту. Це сприяє зростанню товарних цін, збільшує прибутки, стимулює пропозицію. Особливо великих розмірів досягають кредитно-фінансові операції, а також спекулятивні операції на біржах. Але саме у цей, найбільш сприятливий для економіки період, в її надрах зріють передумови майбутнього падіння. До певного часу розвиток цих передумов приховується багатоланковою та розгалуженою торговельною мережею, розвинутою кредитною системою, створенням штучних дефіцитів у результаті спекуляцій на зростанні цін. І лише у період кризового падіння виявляється дійсний стан речей, справжні масштаби нерівноваги ринкової економіки.
Рис.5. Фази економічного циклу в їхній послідовності та взаємозв'язку
Фазамекономічногоциклувідповідаєзмінафазбізнесовоїактивностівекономіці: піднесенняозначаєпікділовоїактивності, спадсупроводжуєтьсястисненнямділовоїактивності, депресія - цедноділовоїактивності, апожвавлення - розширенняділовоїактивності. Основними індикаторами фази циклу ділової активності служать: рівень зайнятості, рівень безробіття, обсяг випуску.
Таблиця 1.
Фаза циклу
|
Економічна суть
|
Пік (вершина)
|
В економіці спостерігається повна зайнятість, і виробництвопрацює на повну потужність. Рівень цін має тенденцію до підвищення, а зростання ділової аістивності припиняється.
|
Спад (рецесія)
|
Виробництво і зайнятість скорочуються, проте ціни не завждимають тенденцію до зниження. Вони спадають тільки втомувипадку, коли спостерігається депресія (глибокий і тривалий спад).
|
Дно
|
Найнижчаточкаспаду (депресія): виробництвоізайнятістьдоосягають найнижчого рівня.
|
Пожвавлення
|
Виробництво та зайнятість зростають.Рівень цін може підвищуватися, аж поки не буде досягнуто повної зайнятості і виробництво не почне працювати на повну потужність.
|
Важливе значення в рухові економіки мають структурні зміни в продуктивних силах. Коли стара економічна структура перестає відповідати новим техніко-економічним параметрам, виникає необхідність переходу до нового етапу її розвитку. Криза застарілої структури виявляється у занепаді ключових галузей виробництва, які визначають структуру відтворення. Навідміну від циклічних криз перевиробництва, структурні кризи проявляються не в зміні загальної кон'юнктури, а в деяких окремих галузях або сферах економіки. Нерідко структурні кризи впливають на велику кількість галузей і навіть сфери світового господарства. Структурні кризи носять, як правило, затяжний характер і не завжди збігаються з початком циклічних криз. Нафтова, продовольча, енергетична, сировинна кризи доповнилися в останні десятиріччя кризами валютної системи, екологічними кризами. Впливаючи на загальний стан промислового виробництва, вони суттєво змінили свою традиційну картину циклічного розвитку, згладжуючи або іноді загострюючи ті чи інші прояви циклічних коливань. Все більше впливають на економічні проблеми глобальні політичні процеси, серед яких особливо виділяють розпад соціалістичної системи, міжнаціональні регіональні конфлікти, протиріччя в процесі створення єдиної Європи, змінюються традиційні ринки сировини, амплітуда коливань валютних систем досягає небезпечних меж, розвивається виробництво в зонах, де майже повністю відсутня система екологічного контролю тощо.
Тема 15. Світове господарство
1. Закономірності формування, суть та організаційна структура системи світового господарства.
2. Форми міжнародних економічних відносин.
3. Концепції світової торгівлі.
4. Еволюція теорій світової торгівлі.
2. Форми міжнародних економічних відносин.
3. Концепції світової торгівлі.
4. Еволюція теорій світової торгівлі.
Світове господарство – сукупність національних господарств, взаємопов’язаних та взаємодіючих на основі міжнародного поділу праці. Структура світового господарства: 1.Регіональна система (ЄС, АСЕАН, АПЕК, НАФТА); 2.Функціональна система (СОТ, МВФ, МОП, НАТО).
Класифікація країн світового господарства:
1) За формою господарських систем:
- країни з розвиненою ринковою економікою;
- з ринковою економікою;
- що розвиваються;
- з перехідною до ринкової економіки;
- країни з неринковою економікою.
2) За ступенем економічного розвитку:
- високорозвинені; середньо розвинені;
- низькимрівнемрозвитку.
Крім того виділяють: нові індустріальні країни Південно-Західної Азії та Латинської Америки; високодохідні нафтоекспортуючі країни; найменш розвинені країни.
Міжнародний поділ праці – вищий ступінь розвитку територіального поділу праці між країнами, який спирається на стійку, економічно вигідну спеціалізацію виробництва і веде до взаємного обміну результатами виробництва між ними у кількісних і якісних співвідношеннях.
Форми МПП:
1. міжнародна спеціалізація виробництва;
2. міжнародне кооперування виробництва.
Інтернаціоналізація виробництва – встановлення стійких виробничих зв’язків між підприємствами різних країн, внаслідок чого виробничий процес в одній країні стає частиною процесу, що протікає в світовому масштабі.
Форми інтернаціоналізації економіки: інтеграційна – об’єднання ринків ресурсів і виробництв у зону вільної торгівлі, створення спільних підприємств; транснаціональна – взаємо переплетення економік різних країн у результаті функціонування транснаціонального капіталу (ТНК), створення програм міжнародного менеджменту та інформаційних систем.
Міжнародна економічна інтеграція – процес господарсько –політичного об’єднання країн на основі розвитку глибоких, стійких взаємозв’язків і поділу праці між національними господарствами, взаємодії їх відтворювальних структур на різних рівнях і в різних формах. Форми економічної інтеграції:
1) зона вільної торгівлі;
2) митний союз;
3) спільний ринок;
4) економічний союз;
5) валютний союз;
6) політичний союз.
Форми міжнародних економічних відносин:1) світова торгівля;2) міжнародний рух капіталу; 3) міграція робочої сили; 4) науково-технічне співробітництво; 5) міжнародні валютно-фінансові відносини.
Міжнародний рух капіталів – переміщення засобів за кордон (або з-за кордону) з метою отримання прибутку.Форми міжнародного руху капіталів та критерії класифікації
Форми вивозу капіталу:
За суб’єктами - ( приватний, державний, міжнародних організацій);
За об’єктами - ( грошовий і товарний);
За строками - (довгостроковий і короткостроковий);
За способом отримання доходу на капітал - (позичковий (позики, кредити, банківські депозити),підприємницький (прямі, портфельні інвестиції).
Міжнародна міграція робочої сили – переміщення працездатного населення з однієї країну в іншу з метою пошуку роботи, нових сфер застосування своїх здібностей, кращих умов життя.
Форми міжнародної міграції робочої сили:
1. Безповоротна – зміна постійного місця проживання.
2. Тимчасова – зміна місця проживання на визначений час.
3. Сезонна – пошук сезонної роботи за межами своєї країни.
4. Маятникова – регулярні поїздки у пошуках роботи.
Світова торгівля – форма економічних відносин, яка передбачає обмін товарами й послугами і базується на міжнародному поділі праці. Концепції міжнародної торгівлі: вільна торгівля (фритредерство); протекціонізм (політика держави, спрямована на стимулювання національної економіки, на захист внутрішнього ринку від іноземної конкуренції).
Інструменти торговельних обмежень:
1) мито – податок, що справляється за перевезення через державний кордон країни (експорт – імпорт) товарів та інших матеріальних цінностей:
1) ввізне – справляється державою з імпортованих товарів;
2) вивізне – справляється державою з експортованих товарів;
3) фіскальне – на товар, який не виробляється в країні; протекціоністське – на захист вітчизняного виробника від іноземної конкуренції;
4) адвалерне – нараховується у відсотках до митної вартості товарів;
5) специфічне – нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товару; 6) комбіноване – поєднує обидва види митного оподаткування;
7) антидемпінгове – застосовують у разі ввезення товарів за ціною, значно нижчою на конкурентному ринку;
8) компенсаційне – уразі того, коли виробництво або експорт товару субсидувалися.
2) немитні обмеження – імпортні квоти – певний обсяг товару (в одиницях або за вартістю), який дозволено імпортувати в країну протягом року; ліцензування – заборона вільного ввозу або експорту товарів без наявності ліцензії; встановлення стандартів якості продукції; добровільне обмеження експорту; ембарго – заборона державою ввозу до країни або вивозу з країни окремих видів продукції.
Визначимо деякі обмеження при здійсненні Україною зовнішньоекономічних зв’язків:
- суттєві екологічні проблеми, наприклад, наслідки Чорнобиля;
- структурна недосконалість, наприклад, у колишньому СРСР до 80 % промислового виробництва України не мало закінченого технологічного циклу;
- значна залежність від зовнішнього постачання енергоносіїв;
- проблеми оподаткування, державного регулювання, правових суперечок;
- проблеми корупції, адміністративного тиску, невиконання судових рішень та ін.
-
Тема 16. Міжнародна валютно-фінансова система
1. Еволюція світової валютної системи.
2. Валютні курси. Котирування та конвертованість валют.
3. Форми державного валютного регулювання.
3. Форми державного валютного регулювання.
Валютна система – сукупність форм грошових розрахунків і фінансово – кредитних інструментів організації валютних відносин. Розрізняють: національну валютну систему – форма організації економічних відносин країни, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти держави; міжнародну (світову) – форма організації міжнародних валютних (грошових) відносин, що історично склалася і закріплена міждержавними угодами, сукупність способів, інструментів, міждержавних органів, за допомогою яких здійснюється взаємний платіжно-розрахунковий оборот у рамках світового господарства; регіональну – договірно - правова форма організації валютних відносин між групою країн.
Етапи розвитку міжнародної валютної системи:
1) Система золотого стандарту (1867р.) Основні принципи функціонування: використання золота як світових грошей; кожна валюта мала свій золотий вміст, відповідно до якого встановлювались золоті паритети; безпосередня конвертованість валют у золото; вільний вивіз та ввіз золота; фіксовані валютні курси.
2) Бреттон-Вудська валютна система (1944 р.) Основні принципи функціонування: створення Міжнародного валютного фонду (МВФ) та Банку реконструкції та розвитку; заборона вільної ( приватної) купівлі-продажу золота); підтримання США розміну долара на золото за офіційною ціною: 35 дол. за одну тройську унцію (31, 103 г) золота; офіційні курси валют встановлювалися через визначення їхнього золотого вмісту (масштабу цін) і відповідно до нього твердо фіксувалися відносно долара США. Вони могли відхилятися не більше як на 1 %% в обидві сторони без погодження з МВФ; у разі необхідності країни через механізм МВФ могли надавати одна одній кредити в іноземній валюті для фінансування дефіциту платіжного балансу.
3) Ямайська валютна система (1976 р.) Основні принципи функціонування: повна демонетизація золота, скасування ціни на золото; заснована на кількох ключових валютах; обмін валют визначається за плаваючим валютним курсом, які визначаються попитом і пропозицією; основний засіб розрахунку – вільно конвертована валюта, а також міжнародні кредитні гроші – СДР (спеціальні права запозичення).
Валютний курс – ціна грошової одиниці однієї країни, вираженої у грошовій одиниці іншої країни. Він буває: фіксований (офіційний) – курс валют встановлюється державою; контрольований – курс валют встановлюється державою, визначає її склад, цільове призначення та час використання; плаваючий (гнучкий) – курс валют, що формується під впливом попиту і пропозиції.Котирування валют – встановлення курсів іноземних валют у відповідності з діючими законодавчими нормами і практикою.
Конвертованість валюти – здатність валюти обмінюватись на інші валюти:
1) вільно конвертована – вільно і без обмежень обмінюється на іншівалюти і міжнародні платіжні засоби;
2) частково конвертована – застосовуються певні валютні обмеження, використовується з окремих видів міжнародного платіжного обігу;
3) неконвертована (замкнена) – функціонує в межах однієї країни і не обмінюється на інші іноземні валюти;
4) зовнішня конвертованість – надання повної свободи іноземним фізичним і юридичним особам щодо здійснення валютних операцій;
5) внутрішня конвертованість – надання права здійснювати обмінні операції тільки фізичним і юридичним особам даної країни.
Фактори впливу на валютний курс: стан платіжного балансу; купівельна здатність валюти; макроекономічні показники країни; рівень інфляції; міжкраїнова міграція короткострокових капіталів; політичні і військові фактори.
Форми державного валютного регулювання:
Інструменти прямого регулювання:
- валютні обмеження
- контроль над операціями із золотом та валютою;
- заборона продажу іноземної валюти на ринку національними експортерами;
- контроль за рухом капіталу (ввіз та вивіз);
- регламентація вивозу валюти громадянами, що здійснюють туристичні подорожі.
Інструменти непрямого регулювання:
1) дисконтна політика – управління обліковою ставкою національного банку;
2) валютна інтервенція – купівля або продаж центральним банком власної валюти або валюти іншої держави. з метою підвищення курсу національної валюти НБУ продає національну валюту і навпаки;
3) девальвація та ревальвація – зниження або підвищення обмінного курсу національної валюти;
4) регулювання платіжного балансу – застосування митних тарифів, податкових пільг, експортних субсидій;
5) диверсифікація валютних резервів – регулювання структури валютних резервів шляхом продажу нестабільних валют та купівлі «твердих».
Європейська валютна система – валютний механізм, створений в рамках Європейського Союзу, для зменшення коливання обмінних валютних курсів країн-учасниць і утворення в Європі зони валютної стабільності. Єдина європейська валюта – передбачена Маастрихтським договором про створення економічного, валютного і політичного союзу. Емісія готівкових євро почалася з січня 2002 року. Перехід до євро передбачає дотримання критеріїв конвергенції відносно економічних показників:
1) дефіцит державного бюджету – не вище за 3 %% ВВП;
2) державного боргу – не більше за 60 %% ВВП;
3) інфляція – рівень знаходиться в діапазоні 1,5 – 3 %% на рік;
4) заданих величин процентних ставок і економічного зростання.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Національна економіка : навч. посібник / за ред. В. М. Тарасевича. – К. : Центр учбової літератури, 2009. – 280 с.
2. Мочерний С.В. Основи економічних знань: Підручник. - К.: Академія, 2003. – 312 с.
3. Економічна теорія – політекономічний контекст : навч. Посібник / П. М. Макаренко, Л. Ю. Мельник, А. П. Макаренко, Л. Л. Мельник. – 2-ге вид., доопрац. і допов. – Полтава : РВВ ПДАА, 2010. – 211 с. 11. Економічна теорія. Макроекономіка : підручник / за ред. В. М. Тарасевича. – К. : Знання, 2012. – 206 с.
4. Гальчинський А. С. і ін. Основи економічної теорії. К.: Вища школа, 1995. – 471 с.
5. Дзюбик С. Д. Основи економічної теорії : навч. посібник / С. Д. Дзюбик, О. С. Ривак. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : Знання, 2008. – 491 с.
6. Основи економічної теорії / За ред.. А.А Чухна - К.: Вища школа, 2001. – 606 с.
7. Основи економічної теорії Політ економічний аспект. / За ред.. Климка Г.Н., Нестеренка В.П.- К.: Вища школа, 1994.- 559 с.
8. Ніколенко Ю. В. Основи економічної теорії У 2- х кн. К.: Либідь, 1998. – 272 с.
9. Ніроб Ю. В. Основи економічної теорії У 2 –х кн.- К.: Либідь, 1998. – 272 с.
10. Основи економічної теорії. Посібник. / В.О. Рибалкін, Т.І. Біленко та ін. – К.: Академія, 2002. – 352 с.
11. Економічна теорія : Політекономія: Підручник / За ред. В. Д. Базилевича. – К.: Знання – Прес, 2001.- 581 с.
12. Гальчинський А. С., Єщенко П. С. Економічна теорія: Підручник. – К.: Вища школа, 2007.- 503с .
13. Ажнюк М.О., Передрій О.С. Основи економічної теорії: Навч. Посібник. – К.: Знання, 2008. – 368 с. – (Вища освіта ХХІ століття).
14. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича.–К.: Знання, 2006. – 494 с.
15. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В. Д. Базилевича. – 8-ме вид., переробл. і доповн. – К., Знання, 2012. – 702 с.
16. Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Сучасна економіка: Навч. посіб. – К.: Вища школа., 2005. – 325 с.
17. Якобчук В. П. Економічна теорія: навч. посіб. для вищ. навч. закл. / В. П. Якобчук. – Житомир : Рута, 2012. – 314 с.
Додаткова література
1. Базилевич В. Д., Базилевич К. С. Ринкова економіка: основні поняття і категорії. – К.: Знання, 2008. – 263 с.
2. Базилевич В. Д., Базилевич К. С., Баластрик Л. О. Макроекономіка: підручник / За ред. В. Д. Базилевича. – К.: Знання-Прес, 2008. – 743 с. (Класичний університетський підручник).
3. Базилевич В. Д., Базилевич К. С., Баластрик Л. О. Макроекономіка: практикум: навч. посіб / за ред. В. Д. Базилевича. – К.: Знання, 2010. – 550 с.
4. Бальцерович Л. Социализм, капитализм, трансформация. Очерки на рубеже эпох. – М.: Наука, 1999. – 352 с.
5. Батман З. Глобалізація. Наслідки для людини і суспільства / пер. з англ.– К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – 109 с.
6. І.Вернадський. Витоки. Творча спадщина у контексті економічної думки в Україні. / За ред. В. Д. Базилевича. – К.: Знання, 2009. – 862 с. – (Славетні постаті).
7. Гальчинський А. С. Криза і цикли світового розвитку. – К.: «АДЕФ- Україна», 2009. – 392 с.
8. Гальчинський А. С. Теорія грошей: Навч.-метод. посіб. – К.: Основи, 2001. – 410 с.
9. Гелбрейт Дж. Новое индустриальное общество. Избранное. – М.: Эксмо, 2008. – 1200 с. –
(Антология экономической мысли).
10. Гражевська Н.І. Економічні системи епохи глобальних змін. – К.: Знання, 2008. – 431 с.
11. Долан Э. Дж., Линдсей Д. Рынок: микроэкономическая модель: / Под общ. ред. Б. С.
Лисовика и В. В. Лукашевича. – СПб.: АОЗТ «Санкт- Петербург оркестр", 1994. – 493 c.
12. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег: пер. с англ. Н.Н. Любимова,
под.ред. Л. П. Куракова. – М.: ГелиосАРВ, 2002. – 352с.
13. Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика: В 2 т. – М.:
Республика, 1992.
14. Маршалл А. Принципы экономической науки: В 3 т. / Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1993.
15. Мизес, Людвиг фон. Человеческая деятельность: трактат по экономической теории / пер.
с англ. изд. А.В. Куряева. – Челябинск: Социум, 2005. – 878 с.
16. Милль Дж. С. Основы политической экономии: Пер. с англ. – Т. 1-3. М.: Прогресс, 1981.
17. Історія економічних учень: Хрестоматія / упорядники В. Д. Базилевич, Т. В. Гайдай, А. О. Маслов, Н. І. Гражевська, О. П. Несторенко, Л. В. Вернигора / За ред. проф. В. Д. Базилевича. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2008. – 782 с.
18. Світова економіка: підручник / А. С. Філіпенко, О. І. Рогач, О. І. Шнирков та ін. – К., 2005. – 582 с.
19. Сміт А. Добробут націй. Дослідження про природу та причини добробуту націй / Пер. з англ. - К. : Port-Royal, 2001. – 612 с.
20. Филюк Г. М. Конкуренція і монополія в епоху глобалізації: Монографія – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. Франка. – 2009. – 404 с.
21. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика: Пер. с англ. – М.: Дело ЛТД, 1993. – 416 с.
22. Чухно А.А. Економічна теорія: Монографія. У 2-х т. - К., 2010.
23. Шумпетер Й. А. Теория экономического развития. Капитализм, социализм и демократия / Пер. с нем., англ. – М.: Эксмо, 2007. – 864 с.
Інтернет-ресурси
7. Офіційний WEB- сайт МВФ: http://www.inf.org
ГЛОСАРІЙ
Абсолютна перевага- здатність країни виробляти товар чи послугу з меншими витратами ресурсів, ніж її торговельні партнери.
Альтернативні витрати – кількість інших товарів або послуг, від яких необхідно відмовитись, щоб отримати обраний товар чи послугу.
Акція (лат. асtiо — дія, дозвіл) — вид цінного паперу без встановленого терміну обігу, який засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує право на участь в управлінні товариством, дає право на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, участь у розподілі майна в разі ліквідації акціонерного товариства.
Амортизація — процес перенесення вартості основних виробничих фондів на готовий продукт в міру фізичного та морального зношування.
Банк ((італ. banco — конторка) — фінансовепідприємство, яке виконує комплекс базових функцій (акумулює грошові кошти та інші цінності, надає кредити, випускає в обіг гроші та цінні папери, здійснює грошові розрахунки та інші функції) з метою одерження прибутку.
Безробіття - соціально-економічна ситуація в суспільстві, за якої частина активних працездатних громадян не може знайти роботи, яку вони здатні виконувати, що обумовлено перевищенням пропозиції над попитом на робочу силу.
Біржа– це організований, регулярно функціонуючий ринок, на якому укладаються угоди про купівлю-продаж цінних паперів, валюти або масових товарів, що реалізуються за стандартами та зразками, встановленими правилами, з постійним місцем і часом укладання угод.
Бреттон-Вудська система - міжнародна валютна система, створена у 1944 р. Базувалася насистемі регульовано-фіксованих валютних курсів, золото і долар використовувалися як міжнародні валютні резерви.
Валовий внутрішній продукт (ВВП) - вартість річного обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених у країні з ресурсів, що належать як резидентам країни, так і іноземцям.
Валовий національний продукт (ВНП) — вартість річного обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених із ресурсів, що належать резидентам країни, незалежно від того, де ці ресурси застосовують — у національній економіці чи за кордоном.
Валютний курс - ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошовій одиниці іншої.
Валютні (лат. valeo — коштую) обмеження — система нормативних правил, встановлених у законодавчому або адміністративному порядку, які спрямовані на обмеження операцій з іноземною валютою, золотом.
Вартість — втілена в товарах та послугах суспільно необхідна праця, економічні відносини між товаровиробниками, що зумовлені суспільним поділом праці, обміном товарами й послугами.
Вексель (нім. wechsel — розмін) — письмове боргове зобов'язання, яке дає його власнику (векселетримачеві) право вимагати від боржника (векселедавця) зазначену в ньому суму платежу після закінчення встановленого терміну.
Вільна торгівля (фритредерство) - зовнішньоекономічна політика, за якої держава не втручається в торговельні відносини з іншими країнами; відсутні створені урядом бар'єри на шляху торгівлі між окремими особами і фірмами різних країн.
Виробничі відносини — суспільна форма розвитку продуктивних сил, змістом якої є відносини (зв'язки) між людьми у процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання матеріальних і духовних благ.
Взаємодоповнюючи товари і послуги - товари або послуги, які споживаються разом (тенісні м'ячі і ракетки, компютер і флешка). Коли ціна на один із товарів знижується (зростає), попит на другий збільшується (зменшується).
Взаємозамінні продукти - товари або послуги, які задовольняють одну й ту саму потребу (курятина і свинина, масло та спрей та ін.). Для цих продуктів існує пряма залежність між ціною на один із них і попитом на другий, тобто коли ціна одного продукту знижується (зростає), попит на інший продукт зменшується (збільшується).
Відрядна форма оплати праці — оплата праці, яка прямо залежить від кількості виробленої продукції.
Вільна конкуренція — конкуренція, для якої характерні велика кількість конкурентів-виробників і конкурентів-покупців, вільний доступ товаровиробників до будь-якого виду діяльності.
Вільно плаваючий валютний курс— курси валюти, які визначаються попитом на валюту та її пропозицією, отже, можуть знижуватися і зростати.
Власність економічна — виробничі відносини між людьми з приводу привласнення засобів виробництва, робочої сили, предметів споживання, послуг тощо в усіх сферах суспільного відтворення.
Внутрішні (неявні) витрати – витрати на власні ресурси, тобто ресурси, що належать підприємству (фірмі).
Граничні витрати — приріст витрат на виробництво додаткової одиниці продукції (або зменшення витрат, коли виробництво скорочується на одиницю продукції).
Гроші — специфічний товар, який виконує роль загального еквівалента, завдяки чому в ньому виражається вартість усіх інших товарів і встановлюються економічні відносини між суб'єктами господарської діяльності.
Девальвація - зниження курсу національної валюти.
Демпінг — штучне зниження цін на товари (роботи, послуги) на зовнішніх ринках з метою усунення конкуренції.
Дефляція– падіння загального рівня цін, яке супроводжується зростанням купівельної спроможності грошей.
Дивіденди– платежі, що виплачуються кожному акціонеру з прибутку акціонерного товариства згідно з його часткою в акціонерному капіталі.
Депозит— сума грошей, яку клієнт вносить на зберігання у банк.
Державний бюджет — фінансовий план держави, який складається із доходної та витратноїчастини.
Дефіцит бюджету — перевищення витрат державного бюджету над його доходами.
Досконала конкуренція – ситуація на ринку з великою кількістю продавців і покупців, коли жодна фірма не може впливати на ринкову ціну.
Дохід - потік зарплати, відсотка, прибутку, дивідендів та інших грошових надходжень, які одержує особа, фірма чи країна протягом певного часу (звичайно року).
Економічна категорія - наукове поняття, теоретичний абстрактний вираз реально існуючих економічних явищ і процесів.
Економічне зростання - збільшення реального обсягу продукції в країні (ВВП).
Економічний прибуток - загальний виторг фірми за вирахуванням економічних витрат.
Економічні закони - внутрішньо необхідні, стали й істотні причинно-наслідкові зв'язки між протилежними сторонами як у середині виробничих відносин економічних процесів і явищ, так і між ними.
Економічна система — сукупність усіх видів економічної діяльності та економічних відносин між людьми у процесі їх взаємодії, спрямованих на виробництво, обмін, розподіл і споживання товарів і послуг, а також на регулювання такої діяльності відповідно до мети суспільства.
Економічні ресурси – всі види ресурсів для виробництва матеріальних благ і послуг: земля, робоча сила, капітал, підприємницькі здібності, без яких неможливо будь-що виробити, вони обмежені.
Економічна категорія - наукове поняття, теоретичний абстрактний вираз реально існуючих економічних явищ і процесів.
Екстенсивний тип економічного зростання - збільшення обсягів, що досягається шляхом кількісного приросту факторів виробництва за їх незмінних якісних характеристик.
Емісія грошей - випуск грошей в обіг; одна з основних функцій центрального банку.
Еластичність попиту – реагування величини попиту на зміну ціни товару; відношення процентної зміни величини попиту до процентної зміни ціни.
Євро - едина валюта держав - членів ЄС, введена згідно з Маастрихтською угодою (1991 р.). До кінця 2001 року всі безготівкові платежі можна було проводить в євро , а з 1 січня 2002 р. почався готівковий рух євро.
Закон зростання потреб — закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між розвитком продуктивних сил, суспільним виробництвом, з одного боку, і досягнутим рівнем задоволення потреб, їх кількісно-якісним зростанням і вдосконаленням — з іншого.
Закон грошового обігу — закон, що виражає внутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв'язки між кількістю необхідних для обігу грошей і швидкістю їх обігу; цінами товарів, що підлягають реалізації, і вартістю грошей.
Закон Оукена - якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний, то кожний 1% такого перевищення викликає втрату економікою 2,5% ВНП.
Закон попиту – виражає обернену залежність між ціною і величиною попиту на товар або послугу впродовж певного проміжку часу.
Закон пропозиції – виражає пряму залежність між ціною і величиною пропозиції товару або послуги впродовж певного проміжку часу.
Заробітна плата — грошове вираження вартості й ціни товару робоча сила
Змінні (прямі) витрати – витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягу виробництва.
Змішана економіка поєднує елементи ринкової та командної економіки, тобто в ній механізм ринку доповнюється активною діяльністю держави.
Імпортні квоти — кількісні обмеження на ввезення товарів з інших країн. Як і протекціоністське мито, квоти знижують іноземну конкуренцію на внутрішньому ринку.
Інтенсивний тип економічного зростання – це збільшення виробничого потенціалу (ВВП) шляхом вдосконалення техніки і технології.
Інфляція– зростання загального рівня цін, яке супроводжується зниженням купівельної спроможності грошей.
Інфляція витрат (пропозиції)– інфляція, яка виникає внаслідок різкого зростання витрат виробництва.
Інфляція попиту – інфляція, яка має місце, коли сукупний попит в економіці зростає швидше, ніж її виробничі можливості за умови повної зайнятості.
Іпотечний (грец. hipotheke — застава) кредит — кредит, який банки та спеціалізовані фінансово-кредитні інститути надають у формі довготермінових позичок під заставу нерухомості.
Конвертована валюта — національна грошова одиниця, яка вільно (через купівлю-продаж) обмінюється на іноземні валюти, вільно використовується у міжнародному платіжному обігу для здійснення міжнародних розрахунків.
Командна економіка – це економічна система, в якій домінує державна власність на засоби виробництва, колективне прийняття економічних рішень, централізоване керівництво економікою за допомогою державного планування.
Комерційний кредит — кошти, які підприємства (фірми, компанії) надають іншим підприємствам у формі продажу товару з відстрочкою платежу й оформляють векселем з метою отримання позичкового відсотка.
Конкуренція– суперництво (змагання) між товаровиробниками за найвигідніші сфери прикладання капіталу, ринки збуту продукції, джерела сировини.
Корисність– властивість товару задовольняти потреби споживача.
Крива Лаффера - крива, яка показує залежність між податковими ставками і податковими надходженнями.
Крива попиту - крива, яка показує кількість товару або послуги, котру хочуть придбати покупці за різними цінами протягом деякого проміжку часу.
Крива пропозиції - крива, яка показує кількість товару або послуги, котру продавці пропонуватимуть за різними цінами впродовж певного часу.
Міжнародний золотий стандарт - міжнароднавалютна система, існувала із 1867 р., базувалася на фіксованих валютних курсах. Кожна країна виражала вартість своєї грошової одиниці в певній кількості золота, підтримувала незмінне співвідношення між своїм золотим запасом і кількістю грошей в обігу та дозволяла вільновивозити та ввозити золото.
Міжнародний валютний фонд - міжнародна асоціація держав, що надає позики в іноземній валюті країнам з тимчасовим дефіцитом платіжного балансу і для підтримання валютних курсів.
Мінімальна заробітна плата - найнижча заробітна плата, яку роботодавці на законній підставі платять за роботу.
Мито— це податок, що встановлюється на імпортні товари. Використання мита, як правило, переслідує такі дві цілі: вилучення доходів для державного бюджету; захист вітчизняних виробників від іноземної конкуренції.
Монополія– наявність на ринку одного продавця певного товару, послуги чи виробничого ресурсу.
Монополістична конкуренція – ситуація на ринку, де багато фірм продають диференційований продукт, який відрізняється один від одного властивостями, складниками, фасоном, кольором.
Нормальний прибуток – мінімальна плата (дохід), яку має отримувати особа за виконання підприємницьких функцій у фірмі.
Натуральне господарство - форма організації економічного життя, коли виготовлені продукти споживаються всередині господарства.
Національний дохід - сума факторних доходів; різниця між чистим національним продуктом (ЧНП) і непрямими податками.
Національне багатство — сукупність створених і нагромаджених у країні працею всього суспільства матеріальних благ, рівня освіти, виробничого досвіду, майстерності, творчого обдарування населення.
Непрямі податки на бізнес - установлюються на товари і послуги (податок на додану вартість, акцизний збір, мито).
Нецінова конкуренція - способи, за допомогою яких фірми намагаються збільшити виробництво і продаж своїх продуктів (диференціація продукту, реклама і заходи у сфері збуту, підвищення якості)
Норма прибутку - відношення прибутку до капіталу або до інвестицій.
Номінальна заробітна плата — грошова сума, яка зафіксована у контракті при продажу своєї робочої сили.
Оборот капіталу — безперервно повторюваний кругообіг капіталу від моменту його авансування до моменту його повернення в тій самій грошовій формі.
Облігація– цінний папір, що засвідчує позику капіталу, яку надав його власник корпорації чи державі, придбавши їхню облігацію і має право на отримання через визначений термін своїх грошей разом із процентом, рівень якого теж обумовлено.
Олігополія – ринкова структура, коли кілька великих фірм подають стандартизований або диференційований продукт і мають обмежений контроль над ціною продукту внаслідок взаємозалежності,вхід нових фірм на цей ринок ускладнений.
Основні виробничі фонди (основний капітал) — частина продуктивного капіталу, яка повністю бере участь у процесі виробництва, але переносить свою вартість на новостворений продукт частинами, в міру свого зношування.
Перехідна економіка – це економічна система, що перебуває на перехідному етапі від одного свого якісного стану до іншого.
Підприємництво– самостійна, ініціативна й ризикована діяльність щодо виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг з метою отримання прибутку.
Підприємницькі здібності - здатність до ініціативної, ризикованої, новаторської діяльності людей, що використовують її для організації бізнесу та досягнення комерційного успіху. Підприємство– первинна ланка економіки, що має економічну і юридичну самостійність у здійсненні підприємницької діяльності.
Податки - обов'язкові платежі фізичних та юридичних осіб у визначеному законодавством країни порядку.
Податок на додану вартість - податок, який установлюють на різницю між вартістю товарів, проданих фірмою, і вартістю матеріалів і послуг, куплених цією фірмою в інших фірм.
Прибуток - результат діяльності суб'єктів господарювання, різниця між виторгом від продажу і витратами на виробництво товарів і послуг.
Приватизаційний сертифікат - цінний папір, що засвідчує право його власника на володіння частиною державної власності, а також на участь у приватизації останньої.
Порівняльна перевага- здатність країни виробляти товар чи послугу з відносно меншими альтернативними витратами у порівняні з іншими торговельними партнерами.
Постійні (непрямі) витрати – витрати, величина яких не залежить від зміни обсягу виробництва.
Природна монополія – спроможність однієї фірми за рахунок зростання масштабів виробництва в галузі виробляти продукт за нижчих середніх витрат, ніж кілька фірм.
Природний рівень безробіття– включаєструктурне та фрикційне безробіття і становить 5,5 -6 %.
Продуктивні сили - сукупність засобів виробництва і працівників з їхніми фізичними й розумовими здібностями, а також досягнення науки, технології, інформації, методи організації та управління виробництвом, що забезпечують створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб.
Протекціонізм - економічна політика держави, спрямована на обмеження міжнародної торгівлі та розвиток власної промисловості та торгівля.
Реальна заробітна плата - кількість товарів і послуг, які працівник може придбати за свою номінальну заробітну плату; купівельна спроможність номінальної заробітної плати.
Ревальвація- підвищення курсу національної валюти.
Рівень рентабельності – відношення прибутку до вартості основних виробничих фондів і оборотних засобів.
Рівноважна ціна – ціна, за якою обсяг попиту дорівнює обсягу пропозиції.
Рідкість, обмеженість - найважливіша особливість економічних ресурсів: їх недостатність для повного задоволення потреб кожної людини.
Ринкова економіка - система організації національної економіки, заснована на товарно-грошових відносинах, різних формах власності, конкуренції, ціни і кількість товарів визначаються на ринку.
Роздержавлення — процес переходу державної власності в інші недержавні форми: приватну, кооперативну, акціонерну та ін.
Середній дохід - характеризує рівень дохідності однієї одиниці продукції та дорівнює ціні товару.
Середні витрати – сума постійних і змінних витрат в розрахунку на одиницю продукції.
Система плаваючих (гнучких) валютних курсів — система, за якою курс валюти країни повністю визначається ринковими силами попиту і пропозиції, підвищується і знижується.
Система національних рахунків (СНР) - система взаємопов'язаних показників та класифікацій, що використовуються для опису та аналізу функціонування національної економіки.
Структурне (технологічне) безробіттявиникає у зв’язку із змінами, які відбуваються вструктурі попиту на робочу силу та технології.
Структура ринку — сукупність окремих ринків у межах національної економіки, внутрішнього ринку, світового ринку та його окремих регіонів і взаємодія між ними.
Сукупні (загальні, валові) витрати – це сума постійних та змінних витрат.
Тіньова економіка — вид економічної діяльності, спрямованої на отримання заборонених доходів, на ухилення від різних форм контролю та сплати податків при здійсненні легальних видів діяльності.
Товар- будь - яке економічне благо, що призначене для обміну.
Товарне виробництво - форма організації суспільного господарства, за якої продукти виробляються не для власного споживання їхніми виробниками, а для обміну, для продажу на ринку.
Традиційна економіка – економічна система, в якій всі ресурси знаходяться у власності племені або общини і розподіляються до давно існуючих традицій.
Фази економічного циклу – це криза, депресія, пожвавлення та піднесення.
Фактори виробництва – використовувані (діючі) ресурси у процесі виробництва: земля, праця, капітал, підприємницькі здібності.
Фрикційне безробіття– цетимчасове безробіття, пов’язане з пошуком або очікуванням роботи в найближчому майбутньому
Циклічне безробіття – пов’язане з коливаннями ділової активності, із фазою спаду в економіці.
Центральний банк - державний інститут, який відповідає за пропозицію грошей у країні, контролює комерційні банки, зберігає офіційні золотовалютні резерви та виконує інші функції (в Україні - Національний Банк).
Цінні папери - різні фінансові активи: акції, облігації, векселі тощо, які приносять дохід у вигляді відсотка або дивіденду.
Чек — письмове розпорядження власника поточного рахунка в банку про виплату певній особі зазначеної в ньому суми грошей.
Чиста конкуренція - ситуація на ринку, коли велика кількість фірм продає стандартизований продукт, доступ нових фірм на ринок дуже легкий, індивідуальний продавець неспроможний контролювати ціну продукту.
Чиста монополія – ситуація на ринку, коли одна фірма продає продукт, що не має близького замінника, і має значний контроль над ціною на цей продукт. Доступ на цей ринок закритий.
Чистий експорт – різниця між експортом та імпортом товарів і послуг.
Чистий прибуток – частина прибутку, що залишається фірмі після виплати податків та інших обов’язкових платежів.
Ямайська система - міжнародна валютна система, створена у 1976 р., стала основою нинішньої валютної системи керованого плавання валютних курсів.
Коментарі
Дописати коментар